Життя Олени Миронової колись було звичайним і стабільним. Родина, дім, близькі люди та плани на майбутнє — усе виглядало так, як у тисяч інших людей. Але трагедії, які одна за одною увірвалися в її життя, поступово зруйнували все, що вона будувала роками.

Спочатку померла мама. Згодом — цивільний чоловік. Біль втрати, самотність і важка депресія стали тим тягарем, який Олена вже не могла нести самотужки. У 2000 році вона вперше спробувала наркотики. Їй казали, що це допоможе заглушити душевний біль, вийти з депресії та хоча б ненадовго відчути полегшення. Але замість свободи прийшла залежність — жорстока й руйнівна.

Згодом її ошукали та позбавили квартири. Доньку довелося відправити до родичів у Росію. Життя стрімко руйнувалося. Олена намагалася самостійно залишити наркотики, пережила важку ломку, опинилася між життям і смертю та потрапила до лікарні. Лікарі вже майже не вірили в її порятунок. Її відправили до Одеси, фактично без надії на виживання.

Саме тоді, у найтемнішій точці свого життя, Олена вперше щиро закричала до Бога й попросила допомоги.

Після наркотичної залежності прийшла алкогольна залежність. У грудні 2020 року Олена остаточно опинилася на вулиці — без житла, без грошей, посеред зими. Про Бога вона тоді знала дуже мало. Пам’ятала лише старослов’янську молитву «Отче наш» і молилася так, як уміла.

Одного разу хтось дав їй візитівку місії «Нове Життя». Вона одразу зателефонувала. За нею приїхали служителі місії та забрали її з вулиці. Сьогодні Олена говорить, що саме тоді Бог простягнув їй руку й не дозволив загинути.

Перед тим як потрапити до місії, вона важко перехворіла на COVID-19 і навіть опинилася в морзі. Олена згадує цей стан як перебування між життям і смертю. Їй здавалося, ніби душа існує окремо від тіла. Коли її повертали назад до реанімації, медичний персонал був шокований тим, що вона прийшла до тями. Саме після цього вона почала по-справжньому шукати Бога, хоча раніше майже не читала Біблію й практично не ходила до церкви.

Перше зібрання в місії стало переломним моментом у її житті. Під час молитви та поклоніння Олена не змогла стримати сліз. Вона відчула Божу присутність, мир і внутрішній спокій, яких ніколи раніше не знала. Навіть тоді, коли мала квартиру, гроші та зовнішнє благополуччя, всередині постійно жила тривога й страх. Лише тут вона вперше змогла спокійно спати й відчути справжній внутрішній мир.

Особливо глибоко їй запам’ятався один зимовий день, коли вона разом зі служителями місії їхала Одесою. У якийсь момент місто ніби змінилося просто на її очах: сірі вулиці стали яскравими, наповненими світлом і красою. Її переповнила любов до людей, до міста, до всього навколо. Саме тоді, за словами Олени, вона вперше по-справжньому пережила Божу любов і дію Святого Духа.

Сьогодні Олена Миронова — це не просто людина, яка змогла подолати залежність. За роки перебування в місії вона повністю змінила своє життя, знайшла внутрішню опору, новий сенс і покликання.

Тепер вона сама допомагає людям проходити шлях відновлення, підтримує тих, хто опинився у важких життєвих обставинах, наставляє та служить іншим. Олена є служителем місії та церкви Нове Життя, активно бере участь у служінні та несе велику відповідальність у роботі з людьми.

Її історія — це живе свідчення того, що Бог здатний підняти людину навіть із самого дна. Там, де для людей усе вже втрачено, Господь може відновити життя, повернути надію й зробити людину джерелом допомоги для інших.