Для таких жінок ми будуємо «Будинок матері та дитини»
«Мене звуть Анастасія, мені 27 років. Я росла в повній сім'ї з батьками, які мене люблять. Зараз вони живуть у м. Хургада, Єгипет. Я переїхала разом із ними, але, на жаль, там не прижилася — не підійшли кліматичні умови. У мене є п'ятирічна донька від колишнього чоловіка. Зараз вона мешкає в Києві з моєю бабусею і за кілька місяців відправиться на деякий час до моїх батьків у Єгипет.
З другим чоловіком ми спочатку жили добре і щасливо, нічого не віщувало біди. Одного разу його звільнили з роботи і йому нічого не залишалося робити, як влаштуватися на роботу закладником, оскільки в нашій родині були борги і нам терміново потрібні були гроші. Адресів ставало все більше, чоловік перестав справлятися з роботою і я вирішила йому допомагати. Так вийшло, що ми з ним стали вживати «товар» у перервах між доставкою. Мій чоловік сильно пристрастився до модного останнім часом психотравмуючого наркотику, званого в народі «солі» і я перестала його впізнавати. Тиждень тому йому здалося, що я будую справжню змову проти нього і він вирішив мене вигнати з дому на вулицю. До речі, наразі я перебуваю на сьомому місяці вагітності.
Три дні проживши буквально на вулиці, ночуючи в наметах під ковдрами, я благала Бога і Він почув мене. Мама дізналася про те, що я в біді і через тисячі кілометрів знайшла для мене притулок. Це виявився реабілітаційний центр Християнської Місії «Нове Життя», мене зустріли дуже тепло і привітно, мені тут дуже добре і я почуваюся в безпеці.
Я і мій майбутній син чекаємо на відкриття «Будинку матері і дитини», який наразі будується.»
